зборжіл_сайт
huerco s.: стомлені вірші




перш ніж почати читати 

впевніться що 




двері зачинені

повітряний замок виставлений на locked

поверхні контактів натерті гелем

з пакунка-додатка

родріго мала розлучився а я хоча б

годину в дорозі до потусі 




у світі не залишилося жодного племені корінного населення 

яке б не відфотографували чи не почали розмови

після того як зустрів бродяг на узліссі 

вони ніби чекали автобус




ви знаєте що таке капусняк




у вас є захисні рукавиці окуляри і шоломи від полиць

над вами немає жодних гострих предметів і вікна

на південь в режимі blur




сповзіть на підлогу 

розправте плечі в тихому катарсисному плачі

забудьте все




зв’яжіться з huerca s.

відсуньте білу перегородку з номером




можете читати




тут




ця афіша

приблизне розташування зоопарку

не правдива




тут з’явився фйорд

біля мосту вароддбура




там був шелест в траві

і колонія

малих організмів




тут на глибині

колишнє місце шпацеру прокаріотних

форм життя




довкола стільки світу

що аж одного разу привідкрилися двері

через які ніхто не проходив




білл, який стоїть перед тобою




він абсолютно відрізняється від білла

який вчора стояв перед тобою




ти не зрозумієш цього з першого погляду

білл примружує очі під капелюхом

тягнеться до кольта




це інший білл

не той що з каньйону

вчора перед сутінками

потурбували вас мавпи з кістками

то обеліск




тепер зосередься

лиш подивись на ці клітини

ось там!

вона така молода




заледве навчилась збивати білки

намагаються впасти

going about her day




у білла по віску тече

цівка поту




будь уважний

білл який стоїть перед тобою




зовсім

інший

білл




іспит




за декілька сутінок на тебе чекає

зміна технології посипання




біжи до лісу

шукай свій монтаж

газових колій




жінці біля вогню скажи

контейнерова доставка

для сина дай дрова




закрути

все поступово

закрути




ти




Я давно не бачив

такого porotherm

як в тебе




Твій L-профіль

і цей плінтус

аж блищить




гірко пахне

як добрий сільськогосподарський  software




життя рослин

тому на неї кажуть богомол

пояснюєш

з руками ідеально покладеними на подушці

в труну ліжка




вночі вся цілковито закриється

ніби її тут немає




коли ж ненароком зашелестить

у тебе відчуття що аж червоніє з сорому




тому її називають богомолом

того ти

за роки не зрозумів?




перегорнеш сторінку




лусківниця




послухають твої вечірні ритуали

об одинадцятій шикуються перед домом

беруть і молодих




опівночі перебігають через рівнину плитки




комахи шрьодінґера

є коли тебе немає




вечеряють в таємних порожнинах

над столом висить портрет трубковика




схожий на герніку




яма




зазирнув до носа одного дитяти

і побачив бездонну чорну діру




освічували її два червоні горбики

а на них клітини

які приховують нижні клітини

а ті інші клітини

як остання зграя пінгвінів




я почав боятися тієї ями

в ній була таємниця всіх мелодій

і однослівних вигуків

були там капець

пити

мама тата м’ята

пайа

міна

бац




хоч би в ту яму

у декого впала викрутка




між тим життя милосердне 




має роботу з вуглеводами

десь інде




повсюди на спортивному майданчику після бою

валяється хімія




куди б не пішло життя

за собою залишає хаос




в сусідній кімнаті плаче дитиня

життя їй монтує зуби




о боже життя так близько

і пронири




лякливий сміттєпровід 




скаче над полем

таємне життя проживає в глині




коріння вільхи наодинці

кукурудза і її невідправлені листи




коло заганяє ландшафт

назад за огорожу

у гілках добрий паразит

надсилає дереву

запит на дружбу




туя




з’явиться вже аж тут

скажуть що інвазивна

звірина поглинає асфальт

будинки і крихкі квіти автомобілістів




все почали туї

поглинати безбарвні садки придорожніх кафе

потім долучилися берези

берези завжди готові




але в усьому винні туї

туї ви свині




вічна мерзлота




першого дня ми нічого не чули

дехто бачив крапку на горизонті




другого дня ми нічого не чули

дехто бачив кому на горизонті




третього дня призма

ажур

додекаедер


  1.  день дехто вийшов на вулицю і дивився
  2.  діти сміялися

льодовик заковзнув до міста як по маслу

не мав запаху

не видавав звуків




ввечері ми згадували

який звук має статок




черевики (науковець)




шпіцберген не є 

таким пустим як може здаватися

з фотографії валюти




одразу за рогом

готель куди приїжджають туристи

журналісти і деякі

мої колеги




повернемося до питання

про мій звичний день




кожного ранку

в інфузоріях залазимо до вагончиків

обігріємо їх перегрітими серверами

які вираховують швидкість танення




піднесено пчихаємо в баночку

повітрям якому з тисячу років

з кишені льодовика що розчиняється




ввечері літаємо п’яні

над білою безкінечністю

у відреставрованому бомбардувальнику




один з нас справді

скидає додолу черевики




чому не знаю




груша




деякі ядра атомів

мають грушевидну форму і це означає

що неможливо подорожувати часом




час почався десь там

вказують грушки

і виглядають більшими в тому місці яке не пускає

зупинитися і обернутися




висмієш волкерові

згорблені хребти книг

сушарка несе ґаті як хрест




ти швидше за все

повна грушевидних атомів

у животі маленький клубок

інших грушевидних атомів




я намагаюсь писати елегії

піднести інформацію

про ув’язнення в часі

до чогось меланхолійного




це стан без емоцій

поразка яку висловиш не словами

а жестом




не 

відкриваючи холодильник

докірливо спостерігай за всім що всередині




марнуй час

допоки не охолонеш




кремній аміак і вуглевод




зустрічаються кремній аміак і вуглевод

і кремній каже знаю що таке життя але не знаю




живемо ми скромно

нас близько шістдесяти

все оранжеве




для нас невідомі цоколі лампочок

не дзищать поламані амбузури домашніх дверей

не пишуться таємно вірші коли в кімнаті поруч жінка

співає дітям

чіпи це голокост




аміак каже я теж вмію жити

ми на початку

все фіолетове

не мали би




вуглевод каже 

доп’ю заплачу




думка серед ночі




таємно викидає сміття

до забуття




забуття вже набралося по вінця

треба буде його вивезти




вкрутимо трубки у втрачене

забуття розмило глину

крутиться в потоках




в бакланів й пстругів забуття

повні брюха




і в французьких піренеях

падає дощ з неба

великі можливості забуття




соляріс




коли виявилося

що океан це живе створіння

багато з нас почало

бридитися моря




мова йшла про синдром

станіслава лема




біля резервації дикої тьми

хтось самопомічно збудував стіну




вночі вже ніхто 

не випливе у відкрите море

багато людей перестало бридитися




коливання




в тиші пейзажу ховаються коливання

нескінченного торгування хатами




в парку лежить навзнак шмат старого всесвіту

тривожить куріпок, які не можуть заснути




біля групи дерев які не є лісом танцює

заспокійливий голос ведучого  BBC




над дротами дискусії про плутон

тремтіння даних 

про те що вже не є правдою:




на місяці є гірські масиви > місяць це ідеологічний конструкт >

на небі є місяць > небо це ідеологічний конструкт

ти тріпотливі, ясні зірочки / так жваво на мене

дивишся, / ах прошу вас, все це правда,/

що люди кажете про вас знають?

не є не є не є




дивися виходить страшенно довгий вибух

всесвіт несе планети у полотняній торбі часопростору

уже робить закупи тільки на фермерських  ринках




глибоко в глині марсу зі страху кричить океан

молекули роблять мертві жуки

комети збирають колони клітинних мігрантів і утікають

за оортову хмару

життя ховається за кремній

у нього шкіра в сирітках




перш ніж іти спати соромимося за пластик

землі це лестить

ви набагато дальше ніж вогонь




вогонь від блиску з продажі стін

евіан між вогнями




трубки (геолог) 




так мене звати віктор

працюю на благо ось цього місця




під твоїми ногами

є сили які ти не можеш уявити




я вже казав про те що там є

настільки старі скали

що вони не належать до жодного масиву




туди ведуть мене слухові трубки

якщо будемо тихо

то може

почуємо речі




ну може не каміння

хоча б дрібних звірят і пташок




якщо зберігатимеш спокій

може прилетить орел

може нам знак дадуть




лиш послухай 

спробуй так далеко

як лиш можеш почути




тут




тут тобі покладу

трубки на вуха




стукіт по внутрішній стороні світу 




ззовні

примотаний місяць




небо порожній гараж

ковано дзвонить




хтось з живих

в темряві шепче

арістотель




потім тіло фізики

викинуло море




всі тіла

нарешті в спокої




п’ятигори 




каміння не запам’ятовує вірш




глина не знає хто був добрим

уже немає потреби




в тіні цього яру

не видно сонця що сходить




у жодну відомість

це не буде  вписано




літній табір




люба супутнице наших життів

ми випустили тебе на циркулюючу дорогу

назад дороги немає




поки будеш засинати сама

в темній сфері

на поганому кінці століття




думаємо про тебе

ти завжди у наших думках




мама тато

м’ята




Переклад з чеської Софія Челяк

Редактура Оксана Думанська

Переклад здійснено за підтримки Чеського центру в Києві

Передрук матеріалів МАЧ 2020 можливий лише з дозволу перекладачів та організаторів МАЧ

Проєкт підготовлено за підтримки Українського культурного фонду.

Позиція Українського культурного фонду може не збігатись з думкою авторів.