У рамках другої німецько-української зустрічі проекту Міст з паперу (10 – 12 листопада 2016 року в Дніпрі) у Львові буде презентовано проект художника Крістіана Шнурера «Експорт на Схід». З цієї нагоди галерея “Дзиґа” та Мистецька рада “Діалог” спільно з Культурним об’єднанням Kulturallmende (Мюнхен) запрошують знову замислитися над темою пам’яті та її увічнення у монументах в публічному просторі наших міст, особливо з огляду на багатий досвід Львова останніх років.

Шнурер стартував зі своїм проектом «Експорт на Схід» у жовтні 2015 року: з Мюнхена на Київ, через Відень, Братиславу та Будапешт, на «Трабанті» зі скидним баком радянського військового літака, загорнутим у рожеву плівку, на багажнику автомобіля.

«Моя мета – перетнути нововстановлені європейські кордони, використовуючи мистецтво як спосіб запитувати про нагальне: про націоналізм та імперіалізм, мілітаризм та капіталізм, свободу і державну безпеку, – чверть століття потому, як була повалена Стіна», – коментував Шнурер перед стартом проекту у 2015 році.

На різних етапах подорожі він запрошував колег, кураторів та випадкових знайомців з різних країн поговорити про теперішню ситуацію з перспективи їхніх батьківщин. Метою його акції було поставити під сумнів війну та пам’ятники, які її прославляють. У кожному місті перед такими пам’ятниками він зупинявся.

Kінорежисер з Мюнхена Лоренц Клоска зі своєю камерою супроводжував його під час всієї поїздки. Фільм та фотографії, які з’явилися в результаті проекту, будуть запропоновані до уваги зацікавлених 11–18 листопада у Дніпрі.

15 листопада о 18:00 Крістіан Шнурер демонструватиме свій фільм у Львові в галереї «Дзиґа». Так «Міст з паперу» знову повертається до цього міста. Цього разу – ще й у діалозі з львівським мистецьким середовищем через проект Олексія Хорошка “Рожева Пантера” (рожевий вбивця) та відкриту дискусію щодо публічних меморіалів у міському просторі.

Рожева пантера у Варшаві

Оскароносна Рожева пантера (Pink Panther) – зірка мультиплікаційної індустрії. Ця робота Фріза Фрілінга (Isadore «Friz» Freleng) втілює безпечність та дотепність.

Фарс (як жанр, визначений кінорежисером Блейком Едвардсом) отримав своє продовження у матеріалізації цієї поп-емблеми в публічних просторах низки міст – Львова, Варшави, Севастополя, Берліну.

Поява Рожевого на львівській площі Святого Юра виходить за рамки фарсу. Його взаємодію з тінню пам’ятника Митрополиту Шептицькому (автор Сергій Литвиненко (1935), у новій редакції – скульптор Андрій Коверко, проектанти – архітектори Ігор Кузьмак та Михайло Федик) точніше можна охарактеризувати поняттям пастіш – як мовний розлад масової культури.

Пастіш – це вторинний художній твір, що імітує стиль робіт одного чи кількох авторів; але на відміну від пародії, пастіш не лише іронізує, а також вшановує оригінал, на який посилається. Пастіш ніби продовжує сюжетну лінію свого взірця, переосмислює його. Іронічний модус пастішу ілюструє взаємне відторгнення стереообразів, створених медіа, і популярних у суспільстві.

Основне питання, яке формулює пастіш до цих популярних образів: чи вони є фрагментами масової культури чи артефактами культури мас?

Проект Крістіана Шнурера “Експорт на Схід” та проект Олексія Хорошка “Рожева пантера” запитують нас про різне, але користуються при цьому спільною стилістикою, обирають подібний художній метод. Теми їхніх арт-інтервенцій частково суміжні: Шнурера цікавлять пам’ятники війни, Хорошка – пам’ятки архітектури. Щоправда, і ті, й інші для радісного туриста сьогодні перетворюються просто на тло для селфі.