huerco s.: стомлені віршіперш ніж почати читати впевніться що двері зачиненіповітряний замок виставлений на lockedповерхні контактів натерті гелемз пакунка-додаткародріго мала розлучився а я хоча бгодину в дорозі до потусі у світі не залишилося жодного племені корінного населення яке б не відфотографували чи не почали розмовипісля того як зустрів бродяг на узліссі вони ніби чекали автобусви знаєте що таке капусняку вас є захисні рукавиці окуляри і шоломи від полицьнад вами немає жодних гострих предметів і вікнана південь в режимі blurсповзіть на підлогу розправте плечі в тихому катарсисному плачізабудьте всезв’яжіться з huerca s.відсуньте білу перегородку з номеромможете читатитутця афішаприблизне розташування зоопаркуне правдиватут з’явився фйордбіля мосту вароддбуратам був шелест в травіі колоніямалих організмівтут на глибиніколишнє місце шпацеру прокаріотнихформ життядовкола стільки світущо аж одного разу привідкрилися дверічерез які ніхто не проходивбілл, який стоїть перед тобоювін абсолютно відрізняється від біллаякий вчора стояв перед тобоюти не зрозумієш цього з першого поглядубілл примружує очі під капелюхомтягнеться до кольтаце інший біллне той що з каньйонувчора перед сутінкамипотурбували вас мавпи з кісткамито обелісктепер зосередьсялиш подивись на ці клітиниось там!вона така молодазаледве навчилась збивати білкинамагаються впастиgoing about her dayу білла по віску течецівка потубудь уважнийбілл який стоїть перед тобоюзовсіміншийбілліспитза декілька сутінок на тебе чекаєзміна технології посипаннябіжи до лісушукай свій монтажгазових колійжінці біля вогню скажиконтейнерова доставкадля сина дай дровазакрутивсе поступовозакрутитиЯ давно не бачивтакого porothermяк в тебеТвій L-профільі цей плінтусаж блищитьгірко пахнеяк добрий сільськогосподарський softwareжиття рослинтому на неї кажуть богомолпояснюєшз руками ідеально покладеними на подушців труну ліжкавночі вся цілковито закриєтьсяніби її тут немаєколи ж ненароком зашелеститьу тебе відчуття що аж червоніє з соромутому її називають богомоломтого тиза роки не зрозумів?перегорнеш сторінкулусківницяпослухають твої вечірні ритуалиоб одинадцятій шикуються перед домомберуть і молодихопівночі перебігають через рівнину плиткикомахи шрьодінґерає коли тебе немаєвечеряють в таємних порожнинахнад столом висить портрет трубковикасхожий на гернікуямазазирнув до носа одного дитятиі побачив бездонну чорну діруосвічували її два червоні горбикиа на них клітиниякі приховують нижні клітиниа ті інші клітинияк остання зграя пінгвінівя почав боятися тієї ямив ній була таємниця всіх мелодійі однослівних вигуківбули там капецьпитимама тата м’ятапайамінабацхоч би в ту ямуу декого впала викруткаміж тим життя милосердне має роботу з вуглеводамидесь індеповсюди на спортивному майданчику після боюваляється хіміякуди б не пішло життяза собою залишає хаосв сусідній кімнаті плаче дитиняжиття їй монтує зубио боже життя так близькоі пронирилякливий сміттєпровід скаче над полемтаємне життя проживає в глинікоріння вільхи наодинцікукурудза і її невідправлені листиколо заганяє ландшафтназад за огорожуу гілках добрий паразитнадсилає деревузапит на дружбутуяз’явиться вже аж тутскажуть що інвазивназвірина поглинає асфальтбудинки і крихкі квіти автомобілістіввсе почали туїпоглинати безбарвні садки придорожніх кафепотім долучилися березиберези завжди готовіале в усьому винні туїтуї ви свинівічна мерзлотапершого дня ми нічого не чулидехто бачив крапку на горизонтідругого дня ми нічого не чулидехто бачив кому на горизонтітретього дня призмаажурдодекаедер
день дехто вийшов на вулицю і дивився
діти сміялися
льодовик заковзнув до міста як по маслуне мав запахуне видавав звуківввечері ми згадувалиякий звук має статокчеревики (науковець)шпіцберген не є таким пустим як може здаватисяз фотографії валютиодразу за рогомготель куди приїжджають туристижурналісти і деякімої колегиповернемося до питанняпро мій звичний денькожного ранкув інфузоріях залазимо до вагончиківобігріємо їх перегрітими серверамиякі вираховують швидкість таненняпіднесено пчихаємо в баночкуповітрям якому з тисячу роківз кишені льодовика що розчиняєтьсяввечері літаємо п’янінад білою безкінечністюу відреставрованому бомбардувальникуодин з нас справдіскидає додолу черевикичому не знаюгрушадеякі ядра атомівмають грушевидну форму і це означаєщо неможливо подорожувати часомчас почався десь тамвказують грушкиі виглядають більшими в тому місці яке не пускаєзупинитися і обернутисявисмієш волкеровізгорблені хребти книгсушарка несе ґаті як хрестти швидше за всеповна грушевидних атоміву животі маленький клубокінших грушевидних атомівя намагаюсь писати елегіїпіднести інформаціюпро ув’язнення в часідо чогось меланхолійногоце стан без емоційпоразка яку висловиш не словамиа жестомне відкриваючи холодильникдокірливо спостерігай за всім що всерединімарнуй часдопоки не охолонешкремній аміак і вуглеводзустрічаються кремній аміак і вуглеводі кремній каже знаю що таке життя але не знаюживемо ми скромнонас близько шістдесятивсе оранжеведля нас невідомі цоколі лампочокне дзищать поламані амбузури домашніх дверейне пишуться таємно вірші коли в кімнаті поруч жінкаспіває дітямчіпи це голокостаміак каже я теж вмію житими на початкувсе фіолетовене мали бивуглевод каже доп’ю заплачудумка серед ночітаємно викидає сміттядо забуттязабуття вже набралося по вінцятреба буде його вивезтивкрутимо трубки у втраченезабуття розмило глинукрутиться в потокахв бакланів й пстругів забуттяповні брюхаі в французьких піренеяхпадає дощ з небавеликі можливості забуттясолярісколи виявилосящо океан це живе створіннябагато з нас почалобридитися морямова йшла про синдромстаніслава лемабіля резервації дикої тьмихтось самопомічно збудував стінувночі вже ніхто не випливе у відкрите моребагато людей перестало бридитисяколиванняв тиші пейзажу ховаються коливаннянескінченного торгування хатамив парку лежить навзнак шмат старого всесвітутривожить куріпок, які не можуть заснутибіля групи дерев які не є лісом танцюєзаспокійливий голос ведучого BBCнад дротами дискусії про плутонтремтіння даних про те що вже не є правдою:на місяці є гірські масиви > місяць це ідеологічний конструкт >на небі є місяць > небо це ідеологічний конструктти тріпотливі, ясні зірочки / так жваво на менедивишся, / ах прошу вас, все це правда,/що люди кажете про вас знають?не є не є не єдивися виходить страшенно довгий вибухвсесвіт несе планети у полотняній торбі часопросторууже робить закупи тільки на фермерських ринкахглибоко в глині марсу зі страху кричить океанмолекули роблять мертві жукикомети збирають колони клітинних мігрантів і утікаютьза оортову хмаружиття ховається за кремнійу нього шкіра в сиріткахперш ніж іти спати соромимося за пластикземлі це леститьви набагато дальше ніж вогоньвогонь від блиску з продажі стіневіан між вогнямитрубки (геолог) так мене звати вікторпрацюю на благо ось цього місцяпід твоїми ногамиє сили які ти не можеш уявития вже казав про те що там єнастільки старі скалищо вони не належать до жодного масивутуди ведуть мене слухові трубкиякщо будемо тихото можепочуємо речіну може не камінняхоча б дрібних звірят і пташокякщо зберігатимеш спокійможе прилетить орелможе нам знак дадутьлиш послухай спробуй так далекояк лиш можеш почутитуттут тобі покладутрубки на вухастукіт по внутрішній стороні світу ззовніпримотаний місяцьнебо порожній гаражковано дзвонитьхтось з живихв темряві шепчеарістотельпотім тіло фізикивикинуло моревсі тіланарешті в спокоїп’ятигори каміння не запам’ятовує віршглина не знає хто був добримуже немає потребив тіні цього яруне видно сонця що сходитьу жодну відомістьце не буде вписанолітній табірлюба супутнице наших життівми випустили тебе на циркулюючу дорогуназад дороги немаєпоки будеш засинати самав темній сферіна поганому кінці століттядумаємо про тебети завжди у наших думкахмама татом’ятаПереклад з чеської Софія ЧелякРедактура Оксана Думанська
Переклад здійснено за підтримки Чеського центру в КиєвіПередрук матеріалів МАЧ 2020 можливий лише з дозволу перекладачів та організаторів МАЧПроєкт підготовлено за підтримки Українського культурного фонду.Позиція Українського культурного фонду може не збігатись з думкою авторів.
