![](https://dialogue.lviv.ua/wp-content/uploads/2024/04/438293782_1124475681958547_1743249222046785757_n.jpg)
![](https://dialogue.lviv.ua/wp-content/uploads/2024/05/444753736_10160487083259093_1465224107871214074_n-1024x768.jpg)
18-го травня 2024 року о 12.00, напередодні п’ятих роковин смерті громадського діяча Маркіяна Іващишина на Личаківському цвинтарі (62 поле) відбулося відкриття і освячення пам’ятника на його честь.
Ідея пам’ятника полягає у створенні монументального, але водночас невагомого простору, виконаного з кортенової сталі. На площинах стилобату наскрізно витяті назви проєктів, створених та започаткованих Маркіяном. Проєкт пам’ятника є результатом колективних обговорень групи митців і втілений Влодком Кауфманом і Олесем Дзиндрою.
![](https://dialogue.lviv.ua/wp-content/uploads/2024/05/444746995_10160487083234093_2793571343053886890_n-1024x768.jpg)
![](https://dialogue.lviv.ua/wp-content/uploads/2024/05/442489936_10160487083214093_2597272782116416603_n-1024x768.jpg)
“Не забувайте, це портал, де можна спілкуватися не тільки з Мареком, а можна спілкуватися зі своїм Богом чи Богами. Тут є замонтовані такі елементи, які дозволяють змінювати конструкцію на якийсь перформанс. Тобто є надія, що те все, чого він навчив, буде жити серед молодих і воно може діяти тут як простір Марека, як портал Марека”, – говорить Олесь Дзиндра, розповідаючи про пам’ятник.
![](https://dialogue.lviv.ua/wp-content/uploads/2024/05/441099232_968720831227195_3181886405385145300_n-1024x683.jpg)
“Стою тут і дивлюся на цей пам’ятник, і думаю: саме такий пам’ятник і хотів би собі побачити Маркіян на своїй могилі. Пам’ятник, який не вписується в канони так, як не вписувався Маркіян. Пам’ятник, який відтворює той дух Свободи, який творив Маркіян”, – каже Мирослав Маринович.
![](https://dialogue.lviv.ua/wp-content/uploads/2024/05/444761559_1155863672220358_4709444687871708377_n-1024x683.jpg)
Ініціативна група проєкту щиро дякує усім хто долучився до втілення ідеї пам’ятника і гідного вшанування постаті Маркіяна Іващишина!
Автор фото з відкриття – Юрко Дячишин