20:12 Ігорю Фіцові Залишаємо залізничний вокзал після зустрічі всього лиш сорок років після магістратури, Кромержиж але я більш пов’язаний з юдаїзмом аніж з ветеринарством чи поезією. Час від часу все ще пишу професору чеської мови, до серпневої окупації, доїжджаючим до Віоли, тим хто не зрозумів Máj, не закінчить навчання, погрожував! Я зрозумів? За коров’ячим задом я зрозумів: будь-який час і незалежність - для режиму; На Сході шукати корову завжди означає шукати душі. І приборкувати бика… думок. Це у нас завжди перед очима; лиш раз на рік від’їжджаю від гною до моря відпочити. Вона мені сьогодні передала вітання через одногрупницю з Брунталська, любов перед війною. Роками ми не зустрічались, не обнімались, троянди з любовних листів назнімкував колись вогонь. Мене це виб’є з колії? Або лише спогади: поїзд… точніше він зупинений серед поля? Ні, тоді не цікавила мене віра, храми, свічки, хоч двічі на день мав тренування через Мілічовську площу! Замість поклонів - присідання, віджимання, замість хреста… турніки і душа могла молитись лише спітнілою, так що і до віршів, і до молитви тепер приступаю як до змагання. Будь-хто в силі мабуть зі слабості, після падіння, в проханні перетворити причини на подяку… наслідки. 11.
за Леонардом Коеном Вмикаю собі лиш довгі songs серед тих сірих коротких днів після смерті - роздумую, чи не залишиться любов і моїм смертельним обов’язком… 11.
Павлові В. Ми виходили не так з бару чи з дому як з себе, що крок - то день, рік що слово - речення, що мовчання - місяці, літа, після війни, у шлюбі, у хвилинах дозволеного кохання… як Бечва тієї ночі, що завершувала Рік милосердя удвох підніматися…. на Радгош. 8.
… показала йому як вперше доньку після пологів висохлий струмок * Ніколи не позбувся краси так повільно. * ...ніби повертається пред закриттям гробу дотик. *** ми обнялися до прохання. * Витримаю, коли кричить. Але не ніжність після замовкання, ні. * Інколи кохаючись Відчуваюся поза тілом Просвіт Мені довго боліли ребра… тепер над брошкою з коров’ячого рогу я помітив скільки в мені набралося світла! Тичка Гола, ліщинна, з нею порівнюю плечі, не гуде, не блищить, але який для неї важливий внук оглядається, кладе мені його на плече. На фото з лісу Вранці каменярі наносять слід від штукатурки і коли зачеплю, то помалюю його Петр Штєпан Йдеться про круглу цвинтарну каплицю? Якби і гроби не були круглими… за розташуванням, до оборони. Над одним з них мені доведеться стояти в п’ятницю помер мій тато. Поховання повинно бути аж в середу, ще перед Великоднем - На перших читаннях виникає щось про дослідження серця. Невже є вірші… чимось іншим? Ми достатньо воювали, найбільший страх за нього - впав на мене після перелому коли на милицях повертав зброю! Хоча до зближення поступово усе доходило, особливо після купівлі дому, після обміну травмами з даху чи після нападу, коли купав його перед сном В лікарню відвіз його в понеділок, натягнули трубки з киснем, в четвер пішов до причастя… Зломиться гілка дерева за яку тримаєшся, твоя Бечва вийде з берегів, татові треба змінити підгузник, але ж ти пішов з дому, це не твоє! Відпусти, насправді це в мені як фарба що сохне на стіні, якщо вірити їм… з гробу встають лиш ангели й діти? *** Інколи прокидаюся серед ночі з ерегованими губами з тугою тертися до твоїх колін… гірше все ж йому відмовити десь у серці аніж у твоєму міжніжжі. Лиш тобі Повертаюся до непридатних ліків, любовей… Не можу так плакати, блукати, рвати. Читаю їй Броучків, через Грубіна вивчаю “рж”... на дощі, на сонці, на місяці запам'ятовую книжки біля розігнутих дерев. Хрести Нарешті розвішуємо картини після малювання у вихідні, як останній хрест від друга Павла В, свідка мого геройства в іграх у солдатів, першого лягання на дівчину на вечірці чи акту вдячності перед сном. Не хрестик… хрест, величини дочок, які приносять внуків з пологового, з патиною грошей, на нього тут обернемося, до його кінців, до дерева інколи притулюся цілим чолом, навіть губами, він знову висить як після Страсної П'ятниці над кухонним столом. 23:59 Ти ніколи не була на повільному танці, і тому тебе інколи… під мансардними вікнами наважуюся запрошувати. Модрина Так ми почали подружнє життя, місяць перший і четверту вагітність, я розписав ще сорок років тому… Так почнете подружнє життя перший місяць і восьму вагітність. А ми, лише ми будемо свідками? І чим тут можемо свідчити напевно лиш спільним спогляданням… з кухні… модрин. 2.
З очей знімається любов Мілан Кніжак Ще можна вилити суп за вікно, але цього року вже розквітли анемони. Святковий день, найгірший день у твоєму житті: пологи перед випускними екзаменами, на канаті з пеленок - прапори примирення, вже ж після допомоги мене прийняли твої батьки. Від оренди до оренди, нарешті старий будинок з видом на долину, мішалка вічно помита лише перед сном і замість синів лише доньки. Між третьою і четвертою знову прошу твоєї руки уже лише перед Богом. Відмовляєш, їдеш на вихідні, до неділі дотримуюся посту… Дотики у святу ніч до кінчика наших дитинств веду. І тепер коли кроки такі ж швидкі як роки. прошу втретє дивлячись в очі. 1980–2020 Лукі, Войта, Їржі, Мірі, Соня Я забув посеред меси… як перед стеблом посеред трави, як на килимі між кістками, застібками, екскаваторами закричить… всі ангели і слова, нам би допомогли то заспокоїти, подякувати. Черевики, копита Давіду П. Ми вивчили за ті роки за задами корів, хто за кого голосує чи не вітає, що мусів аж до ночі читати, виходить… що я не бачив з чого витискають свічки, як вода тече між лопатями млина, а коли раптово гаркнеш, тебе цілого поллють зі шлангу… як щороку після сорокарічного повернення, коли одне одному миємо черевики, копита. Сумне повідомлення Сильвії Р. Мені знесли цей будинок перед корівником, той старий тягар, у ньому до літа вдивлявся в клубок, влітку вклонився житнім колосом, качаном кукурудз, за осінніх дощів пив каву з гною, зимовими вечорами дивився як на щойно опалий сніг падає темрява. Але ще недавно ми в ньому мріяли про ранній прикорм телят, про відмиті душі після покидання тіла… Ти точно знаєш що для вірша може означати місце, як для того, що на початку було… слово. 8.
Голуби на даху… розсілися як запитання. Як довго нас треба годувати, щоб ми померли як діти? Про перше травня за Маяковським треба писати в листопаді, найпізніше, в грудні… Про твою смерть, мамусю, після восьми років в госпісі заживає? Ми зараз їздимо з внучкою
в поле, вона дуже на тебе схожа. зупинюсь під деревами, розгорну книжку, чи не покимарити: “Поміж іншим підлив дерева водою з дитинства,” - перекладаю Еріка Ґроха від Кошиць. Такої засухи… не пам’ятаю з сорок сьомого. Тоді їй було одинадцять, але сказала не словами, раддше глосолалією, вже навіть я сьогодні… “Твоя мама пояснює близьке сплутування кама-локою,” - пише мені Сильвія Ріхтер. - Напевно вимкну телефон перед службою, перед вірами, перед сльозою після заплющення очей, чи неможливо... 8.
Хоча би втрачену, танками розрухану віру… і ще більше я шукав потім всередині, ще роздумуючи після фільму Дубчек під час молитви перед сном. З назавжди уже надломленої надії у світ намарно тут після вечері в темряві переконує Кніжаком, що онанізм це чужозлягання зі сном. Хребти Що може внук думати, коли уявляє на роботі діда, що зігнувся між хребтами корів і книг, чи читали ви: Прах пустки Сила змій, Моє чистилище, Вірш це кішка. Коли я його біля струмка запитав правду, він розсміявся, ми до цього в його віці серйознішали… все одно що заперечити, чи прагнути до правди мабуть у брехні… перед деревом на нього швидше вилізти ніж підсадити його. Йозеф Вемола Постійно дивлюся на звістку про смерть, на її дозріле обличчя біля слів: “Не тримайте мене Бо Володар щасливу приготував мені дорогу… Потім з повагою чекаю щоб хлопець з багатоповерхівки, хоча б із??? братом закінчив суботню роботу в саду… Хоча б нам знову зі старанням, на першій роботі, розкаже, як підкидаються дошки. Чи в старості біля дружини своєї, твоєї мами, яка в’яже в шапочці… з собою.. під час меси. З початкової школи каже, що напевно думає про Doors, Фройда, сюрреалізм чи про перші майські дерева які проминають під вікнами. Той, той хто дивиться - крізь роки - дерево, крізь воду - ріка. Разом В суботу ми залишилися вдома. Я цілий день мабуть міг рити і влаштувати генеральне прибирання… Після обіду подзвонив брат… бо зранку матуся заснула. Я потім рив лише зліва направо, ніби писав відпочиває під пізньою черешнею, вже до літа для тебе відцвіте… Коли гостював Дж. Е. Фріче, після довгих місяців в комі шептав… не відійдеш швидше і пізніше. У неї було лице так ніби це останнє сонце підсвічує кущі сестричок-свідків. Ріст До себе як крапельки в красу сльозами ó Отче у всьому ти мене обняв (примітка: вірш, який не може мати назви) *** Джефферс мав море і Уну… Я Іву і гній? Для себе Відпусти мовчки, прирівнюючи твої коліна до мульчування. *** Башоові Після дощу… за хлівом допиємо каву до стебел. Щедрик Співає зі страху з тиші? *** До каменів у Бечві лину, до тих, що під водою вічно. *** подружжя, поки просіються ангели. Пара Тоді коли зірвеш яблуко Друге впаде саме. *** Єдина можливість бути з татом після смерті працювати з деревом. Місяць Не бути Освітленим не був би. *** Засохлі травинки… згрібаєш до листя, з тишею об'єднуєш пульс. *** Цього року сірка від чищення вух несподівано ламається. Після розлучення Вже не тримаю того в собі. І показав на пса до мене Вибачення Мілошу Долежалу * Важливість водиться там, куди не ходжу. * Чи дойдемо ми в тиші до невагомості. З чеської переклала Софія Челяк Редактура: Оксана Думанська Переклад здійснено за підтримки Чеського центру в Києві Передрук матеріалів МАЧ 2020 можливий лише з дозволу перекладачів та організаторів МАЧ. Проєкт підготовлено за підтримки Українського культурного фонду. Позиція Українського культурного фонду може не збігатись з думкою авторів.