Прогресуюча деградація При кожній подорожі додому ми з батьком ідемо до лазні. Мама кладе йому на стіл усе необхідне. Плавки він одягає наперед, бо ненавидить переодягатися там на місці. Каже, що йому достеменно відомо, що кабінки зроду не прибиралися. Для нього надягнути штани, то ціла катавасія, а пуловер не один раз крутить туди-сюди, намагаючисьЧитати далі…>>

Цього робочого дня залишилося тільки одне завдання: потрібно було викупати Аґнеш Гайнал. Однак після того, як він так вправно передав пацієнтку перед обідом санітарові, трохи гнітився від думки, яка атмосфера супроводжуватиме цю і без того непросту процедуру. Велика купіль теж відбувалася за тижневим розкладом, щоправда, у проміжку між купіллю хворих ретельно мили по декілька разів,Читати далі…>>

huerco s.: стомлені вірші перш ніж почати читати  впевніться що  двері зачинені повітряний замок виставлений на locked поверхні контактів натерті гелем з пакунка-додатка родріго мала розлучився а я хоча б годину в дорозі до потусі  у світі не залишилося жодного племені корінного населення  яке б не відфотографували чи не почали розмови після того як зустрівЧитати далі…>>

[Бог. Батьківщина. Родина, 2015] Над водою пробігала дорога. Вище, на садових терасах всюди ряснів ядуче червоний цвіт кущів отруйного олеандру, між якими пробивалися зелені парослі інжиру. Білий ряд нагромаджених одне на одного столітніх будинків, як і церкву та довгу модернову споруду лікарні, побудували на скелях гори. Вілли хизувалися своїм сліпучо-білим кольором, на деяких під вітром,Читати далі…>>

  13 травня 2008 року   Балатонфюредську Круглу церкву за період з 1841 по 1846 рік за проектом Антала Фурманна звів будівничий майстер  Йожеф Ріґлер. Різьба по каменю – Біркмайєр та Куґлер, чеканка Ференц Бугер, скульптури чотирьох євангелістів – робота Генрієтти Карлінґ. Столярні роботи – Карой Штурм.   “Після довгих дебатів стосовно нашого політичного становища,Читати далі…>>

  Цієї осені лиш через вікна потягів вона могла дивитися на листя дерев, які змінювали колір та вказували на зміну пір року. Вона втомлено спостерігала як осінь бере владу над природою у свої руки. У місті, в морі цегляних та бетонних будинків, неможливо відчути те, як пори року змінюють одна одну. Хіба що можна орієнтуватисяЧитати далі…>>

Дуже орел Для суботи ми з дружиною купували червоне вино ígl vely – долина орла, вона не могла запам’ятати назву і постійно казала ígl very – дуже орел, коли вона зі мною розлучилася я перетворився на Прометея,  якому,  коли я б не пив червоного вина, дуже орел рве нутрощі.   Плити  Моя дружина була дужеЧитати далі…>>

Вступ   Ця історія про речі. А також про розмови. Тобто про слова та предмети. Це також книга про мою матір, і тому вона не буде надто веселою. Колись я вважав, що ми пам’ятаємо людей, допоки можемо їх описати. Зараз думаю, що все насправді навпаки: люди є з нами доти, доки ми не можемо цьогоЧитати далі…>>

  Ільдіко Ноемі Нодь   Нав’язлива мелодія   Кладу виделку, підводжуся і виходжу до вбиральні. Залишаю своїх однокурсників за столом. Зачиняю двері клямкою. Все біле. Тиша. Стою навпроти дверей. Порпаюсь у своїй сумочці. Опускаю кришку унітаза. Вішаю сумочку. Сідаю.  Закриваю обличчя руками, шепочу собі в долоні. Я знаю, що в цей час там назовні вистигаєЧитати далі…>>

Бруно Від жорсткого удару в скроню вибухає мозок, час розтягається і я розумію, що це не зараз почалося, а ще у середу, в обід. Я стояв біля вікна, приголомшений побаченим, кожен елемент пейзажу іскрився відблисками і ніс на собі відбиток руки людини, крім бездоганного синього неба і запорошених тополь, що шикуються біля лікарні. Створений людиною,Читати далі…>>